Прес-конференція «Відповідальність. Законність. Вибір народу»

Прес-конференція «Відповідальність. Законність. Вибір народу»

І. ВАННИКОВА:
Шановні колеги, ми радо вітаємо вас сьогодні в Українському домі і розпочинаємо велику прес-конференцію, йдучи назустріч вашим численним запитам і побажанням. Хочу звернути вашу увагу на те, що сьогоднішня наша зустріч невипадково має назву «Відповідальність. Законність. Вибір народу». Ми переконані, що політична ситуація в країні сьогодні вимагає від усіх нас дотримання саме цих складових суспільного життя країни – відповідальності перед законом і демократичного вибору людей. Наш захід транслюється в прямому ефірі трьох загальнонаціональних каналів – Першого Національного, 5 каналу та ІСТV. Також Всесвітня служба УТР веде супутникову та Інтернет-відеотрансляцію на 170 країн світу. Ну і звичайно приємно вражає велика кількість людей сьогодні в цьому залі. Дозвольте також оголосити формат роботи. Ми працюємо дві години – з 13.00 до 15.00. На початку коротке вступне слово Президента України, далі – ваші запитання. Я пропоную вам ставити запитання, дотримуючись формального паритету між закордонними та вітчизняними представниками засобів масової інформації. По центральному проходу стоять два мікрофони – один праворуч, один ліворуч. Ви можете підходити до цих мікрофонів і ставити запитання по черзі. Також із залу ви можете передавати записки. В першому ряду сидить співробітник нашої прес-служби Олена Трусова – ви можете до неї передавати ваші записки. Ми будемо вдячні , якщо ми витримаємо відведений час для роботи. Також я прошу вас формувати питання точно і стисло. І, звичайно, представлятися. А зараз слово надається Президенту України Віктору Андрійовичу Ющенку.
В. ЮЩЕНКО:
– Шановні журналісти! Перш за все, для мене велика приємність і велика честь сьогодні зустрітися з вами. Хочу всіх вас привітати – як вітчизняних, так і іноземних журналістів. Я переконаний в тому, що вас привела сюди жага дізнатися, що відбувається сьогодні в Україні, які процеси є домінуючими.
На початку я хотів би сказати одну фразу – в Україні не відбувається ніякої трагедії. Україна йде демократичною дорогою. На цій нелегкій для новітньої історії України демократичній дорозі виникають питання. Найголовніше для мене як Президента – щоб мій народ, моя нація демократично реагували на цю проблематику і могли знайти демократичну відповідь на ті виклики, які виникають на цій дорозі. Це є суть. Все решта – це є емоції, які, я переконаний, до уваги брати не слід. Ситуація в Україні, перш за все, є стабільною і контрольованою. Переконаний, що сьогодні українська нація демонструє свою європейськість, толерантність, не дивлячись на те, що по тому чи іншому питанню можуть бути відмінності у поглядах політичних сил або частини громади. Хочу другу тезу сказати, яка, думаю, багато чого прояснить у суті сьогоднішньої ситуації: мій Указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради 5 скликання обов’язковий до виконання і є чинним. Це головна політична реальність, у якій живе сьогодні українська нація. Друга політична реальність – Президент свій Указ скасовувати не буде. Ще хотів раз підкреслити, що розпуск парламенту для мене – це не самоціль. Це на сьогодні єдиний спосіб повернути політичне життя у країні в правове русло. Це єдиний спосіб. Друге – це можливість прищепити парламентаріям чітке усвідомлення відповідальності перед виборцями. І третє – залагодити електоральні розломи в українському суспільстві. Питання не є простим, і я розумію інколи ті різночитання, які виникають щодо коментарів, оцінок подій, які сьогодні відбуваються в Україні. І тому просив би вашої згоди, щоб я зробив усе ж таки не коротке вступне слово, а трошки розширив вступне слово, маючи на увазі принести в цьому слові відповіді на можливі потенційні питання і структурувати власне кажучи, нашу прес-конференцію.
Я хотів би розпочати з історії цього питання. Історія питання, власне кажучи, не така давня, і все добре пам’ятається, зокрема в моїй пам’яті.
22 березня 2007 року на засіданні Верховної Ради звучить така фраза – її проголошує перший заступник Голови Верховної Ради, який веде засідання, Мартинюк Адам Іванович: «І ще одне оголошення: на підставі особистих заяв народних депутатів України Федуна, Єдіна інформую про їх входження до антикризової коаліції, створеної депутатськими фракціями – Партії регіонів, Соціалістичної партії України та Комуністичної партії України». Через добу з'являється друге повідомлення – на вранішньому засіданні о 10 ранку 23 березня. Ці слова належать Голові Верховної Ради Морозу Олександру Олександровичу: «Я роблю оголошення про те, що на підставі – підкреслюю – особистих заяв народних депутатів Ковтуненка, Надоші, Ткаченка, Поліщука, Єдіна, Шкрібляка, Гнатенка, Гурєєва, Лещенка, Майка, Федуна інформую про їх входження до Коаліції національної єдності у Верховній Раді України». 28 березня, в середу, Президент України адресує Верховній Раді лист наступного змісту: «Останнім часом через ігнорування більшістю народних депутатів України вимог Конституції України щодо формування коаліції більшості депутатських фракцій у Верховній Раді України в державі склалася ситуація, що має ознаки політичної кризи». Тоді ще кризи не було, але ознаки її були наявні. На зміну поодиноким випадкам включення до складу коаліції більшості депутатських фракцій окремих народних депутатів України заступає практика масового поповнення її складу всупереч Конституції України на засадах індивідуального або групового членства. І далі – я вибірки беру – «таке недодержання конституційних вимог спотворює результати волевиявлення, здійсненого через вибори навесні 2006 року народом, який за Конституцією, є єдиним джерелом влади в Україні. Як наслідок, спотворення народного волевиявлення призводить до нехтування конституційного принципу народного суверенітету та конституційного принципу недопущення узурпації державної влади, закріплених у ч. 2, 4 ст. 5 Основного Закону України, зазначене ставить під сумнів і легітимність Кабінету Міністрів України, персональний склад якого останнім часом призначався за участю сформованої у порушеннях Конституції коаліції депутатських фракцій. За таких обставин як гарант державного суверенітету, додержання Конституції України, прав і свобод громадян України не маю права залишити поза увагою деструктивні процеси і вимагаю від Верховної Ради України, кожного народного депутата негайного припинення практики ігнорування конституційних приписів, зокрема, при формуванні коаліції депутатських фракцій». І остання фраза: «В іншому випадку вживатиму всіх передбачених Конституцією і законами України адекватних заходів для припинення неконституційних дій у парламенті України». Даний лист залишився без реакції. Як Президент України, керуючись Конституцією України, 2 квітня я організовую проведення політичних консультацій з керівниками парламентських фракцій і керівництвом парламенту – цього вимагає ст. 90 Конституції України. Хотів би додати до тих обставин, про які я зачитав, було передбачено, що через декілька днів 25 народних депутатів ввести до коаліції депутатських фракцій, і до 1 травня досягти коаліційну більшість, сформовану на порушеннях Конституції, до 300 народних депутатів.
Відсутність реакції і продовження проведення практики розширення неконституційним методом коаліційної більшості депутатських фракцій змусило мене 2 квітня організувати таку консультацію. В ході консультації я вияснив – і це публічно учасникам цієї консультації – наша консультація ні до яких плідних результатів не привела. Я песимістично оцінив результати цієї наради. Після консультації до мене звернувся Голова Верховної Ради провести окрему розмову, на яку я погодився і яка почалася з того, які дії Президент вважає за доцільне сьогодні здійснити для врегулювання ситуації. Голові Верховної Ради я сказав: існує три варіанти виходу із сьогоднішньої ситуації. Перший варіант, до якого я схиляюся, – це прийняття єдиного пакета взаємних дій, який починається з того, як повернути в парламент України більше 200 народних депутатів, які сьогодні не беруть участь у засіданнях Верховної Ради. Іншими словами – розпочати негайні переговори серед коаліції депутатських фракцій і знаходити порозуміння у стінах парламенту, тому що, перш за все, це парламентська криза. Теза друга: для того, щоб не повторилися такі явища, які були здійснені 22–23 березня, прийняти закон про статус народного депутата – внести зміни і доповнення до закону, які стосувалися б імперативних норм. Скасувати чинну редакцію – про це говорить і Прем'єр-міністр, і Голова ВР – Закону про Кабінет Міністрів. На рівні закону прийняти положення Універсалу національної єдності і сформувати з цих пріоритетів уже норми закону, а не тільки декларації. Наступне питання: створення єдиної робочої групи по внесенню змін і доповнень до Конституції, тому що політична криза може усугублятися тим, що на рівні Конституції не вирішені ряд речей, які відносять до балансів влади і функціонування інститутів влади. Безумовно, було проговорено і про потребу прийняття інших законів, в тому числі, закону про опозицію і багато інших. Одним словом, йшлося про пакет, який можна було прийняти за декілька днів в українському парламенті, якщо б на це була воля. Я зрозумів так, що Голова Верховної Ради позицію Президента в цьому питанні сприйняв як потрібну. Хоча далі я сказав: якщо у нас пакет не приймається, я б дуже хотів як Президент, щоб парламент України самостійно прийняв рішення про розпуск парламенту.
Бо він не дає відповіді на ключові виклики, які торкнулися політичної ситуації. Якщо цього не буде зроблено, залишається третій варіант: Указ Президента про розпуск парламенту. Розуміючи, що бажаний був для того моменту варіант проведення пакетних змін, ми розпрощалися з Головою Верховної Ради. Приблизно о пів на восьму вечора я дізнаюся про те, що Головою ВР скликається позачергове засідання. Між 8 та 9 годинами вечора у мене було десь 5 чи 6 телефонних дзвінків по моїй ініціативі до Голови Верховної Ради. Моє намагання було одне: Олександр Олександрович, ми домовилися з Вами про те, що Ви на наступний день, о 10 ранку виходите перед народними депутатами і доповідаєте про результати нашої консультації. Формуємо пакет пропозицій, пропонуємо депутатським фракціям сісти за стіл і опрацювати цей пакет пропозицій, який висловив Президент України. Голова ВР мені сказав, що він проводить сьогодні позачергове засідання з метою інформування, потім через 15 хвилин я дізнаюся про те, що готується проект рішення. Я попередив Голову Верховної Ради, що ніяких рішень сьогодні не варто приймати. По-перше, в залі немає половини народних депутатів, по-друге, рішення, які ви пропонуєте, Президенту не відомі. Нам краще йти узгодженою дорогою. Не дивлячись на це, підготовка до позачергового засідання йде повним ходом. За 15 дев'ять я дізнаюся з достовірних джерел, що готується одна з постанов – це про припинення діяльності Центральної виборчої комісії. Без 5 дев'ять я телефоную Голові Верховної Ради з останньою пропозицією припинити такого плану ініціативи, бо вони формують деструктив у відносинах, в тому числі, в самому парламенті. На що Голова ВР мені сказав, що він не може йти на засідання без проекту рішення. Я тоді сказав останню фразу: Олександр Олександрович, тоді Ви поступаєте так, як велить Ваша совість. Я буду поступати, як того вимагає від мене Конституція. В 9 вечора я підписав Указ про припинення повноважень Верховної Ради п'ятого скликання.
Далі. Правова сторона цього питання. Я хотів би звернути увагу вашу на те, що у заявах 22 і 23 березня фігурує дві відправні позиції – на базі особистої заяви, і друга репліка – це долучення до коаліції більшості парламентських фракцій. Хотів би твердо і однозначно заявити: Конституція України передбачає тільки один формат формування коаліції більшості. Цей формат формується тільки на базі коаліції депутатських фракцій. Крапка. Ніякого членства – ні індивідуального, ні групового, Конституція України статтею 83 не передбачає. Це є імперативна норма, яка не обговорюється. Це норма прямої дії. Більше того, якщо говорити про строки формування коаліції, стаття говорить і далі: коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України. Пройшло вже 9 місяців. Шановні колеги, ми в парламенті ставимо питання про нове членство в коаліції і формування коаліції. Тому я виходжу з того, що, безумовно, при формуванні таким способом коаліції більшості депутатських фракцій, як це було зроблено 22–23 березня, було допущене грубе порушення Конституції і поза правовим полем було переформатовано коаліцію більшості депутатських фракцій. Причому хотів би підкреслити, що останні вибори до Верховної Ради, які відбулися в березні минулого року, це перші в історії України вибори, які відбувалися на пропорційній основі. Пропорційна основа передбачає змагання партій, а не мажоритарних народних депутатів чи кандидатів у народні депутати. Це змагання політичних програм, це змагання партій, які по приходу в парламент формують фракції. І коаліція партійних фракцій, депутатських фракцій є коаліція більшості. Це проста логіка всього конституційного процесу, який зобов’язує формування коаліції виключно у такому порядку. Двох думок немає, і на сьогоднішній день ні одна з політичних сил не звернулася в парламент по цій позиції. А це суть тих порушень, які були зроблені 22–23 березня. Тому я засвідчую, що це є грубе порушення національної Конституції. Таким чином, формування коаліції депутатської більшості поза Конституцією України привело до того, що і рішення такої коаліції є нелегітимні. Бо ви знаєте, що в залі Верховної Ради, окрім цієї коаліції, більшість народних депутатів з інших фракцій на засіданнях не беруть участі. Тому я продовжую далі логічний ланцюжок. Коаліція сформована нечинним способом, її рішення є відповідно нелегітимні. Хочу продовжити цей ряд. Якщо ми допускаємо в теорії, навіть ігноруючи Конституцію, можливість такого формування коаліції – ми з вами допускаємо на практиці ігнорування політичних результатів виборів. Тому що в даному випадку перехід з одних фракцій в інші народних депутатів – це маніпулювання голосами виборців. По суті, це ігнорування волевиявлення голосами виборців, які свою підтримку дали тій чи іншій партії, а не тому чи іншому депутату. Цим я хочу підкреслити, що носієм мандату в українському парламенті є партія, є фракція, а не народний депутат. Це є суть. Партія є власником мандату. І тому, якщо далі продовжити цей ряд, то він веде до того, що сформована таким чином коаліція, більшість, уряд ведуть до нелегітимних рішень, ігнорування виборців як єдиного джерела влади, кінець кінцем, вони ведуть до узурпації влади і загрози конституційному ладу України. І тому я просив би, шановні журналісти, особливо журналісти і національних і міжнародних засобів масової інформації, зрозуміти, що питання не про арифметику йде – два пішло, чи 11 пішло, чи 25 піде. Йдеться про принцип. Якщо через такий принцип ігнорується воля виборців, коли в таких умовах вибори вже не потрібні, тоді Президент України повинен зробити свою місію. Виступити як гарант дотримання Конституції, прав і свобод. А ви знаєте, що фундаментальним правом людини є право вибору. З цього починається демократія, до речі. Я не міг бути в стороні цього процесу. Думаю, що жодна сторона мені не може дорікнути, що я не використав політичний потенціал переговорного процесу. А та віртуальна ціль створити у парламенті 300 голосів, поза бортом залишити систему балансів, сконцентрувати владу в одному місці, я вас переконую, це сама правдива реальна загроза українській демократії. Для мене те, що відбулося 22 чи 23, є аналогія того, що відбулося в листопаді 2004 року. Чого люди вийшли на Майдан в листопаді 2004 року? Тому що влада тоді, тодішній Президент, і тодішній Прем’єр-міністр, і тодішня ЦВК теж абсолютизує владу – допустилися ревізії політичних результатів виборів. Допустили маніпулювання голосами виборців. І тоді вступив в норму закон через механізм Верховного Суду. Бо то характеру такого було порушення, що то була місія Верховного Суду. Те, що сталося в березні цього року, це та сама маніпуляція, тільки маніпуляція мандатами, за якими стоять голоси виборців. Міграція народних депутатів з одної фракції в іншу, по суті, скасовує вибори частково в тій чи іншій умовно взятій території. І тому, якщо ми говоримо про витоки цього процесу, витоки політичної кризи в Україні, в основі її лежить парламентська криза, в основі лежать ті нелегітимні процеси, які стають нормою, певною традицією в українському парламенті. За цим стоїть не просто технічна міграція – за цим стоїть політична корупція. На політичній корупції вибудовувати демократичні перспективи нації неможливо. Декілька місяців тому закінчилися вибори в Бразилії по пропорційній системі. І з першого лютого за декілька днів перейшло з опозиції в урядову більшість 32 депутати. І на запит партії «Ліберальний фронт» Вищий виборчий суд нації дає таку відповідь – по цьому прецеденту – він як дві краплі води схожий з тою ситуацією, яку ми маємо в Україні. Теза перша: 6 суддів проти одного висловилися за рішення, згідно з яким мандат депутатів всіх рівнів законодавчої гілки влади належить партії та коаліції, а не самому депутатові. Теза друга. На переконання доповідача, Верховний виборчий суд не може погодитися з легітимністю зростання партійного представництва з такий спосіб з огляду на те, що воно не отримано на основі виборів, а отримано на основі маніпуляцій уже в стінах парламенту. Це є політична корупція.
Я часто вживаю два терміни – узурпація влади і політична корупція. І хотів би дати пояснення, особливо міжнародним ЗМІ, як це трансформується в українському понятті. Узурпація влади – це не просто концентрація влади в руках однієї особи. Це втрата демократичних противаг, демократичних балансів у відносинах, перш за все, між вищими гілками української влади. Узурпація влади в Україні вже збирає свої жнива. Вони торкаються безпосередньо ваших прав. І я як Президент стою на захисті ваших прав, захисті простої людини. Я виконую свою присягу, я роблю свою справу як Президент. Я її буду робити, незалежно від того, які погрози будуть звучати на мою адресу. Мої дорогі, я в житті пройшов ті іспити, які дають мені право говорити про ці речі, що для мене це є одна із сутностей моєї моралі. Це не тому, що це є забаганка, а я переконаний, це ті проблеми, які повинно вирішити моє покоління політиків, і не передавати його наступному поколінню. І коли на наших очах серед білого дня забирають ключі від сейфу у голови Печерського суду, відкривають сейф, забирають печатку Печерського суду – як це називається? Це можливо тільки за одного випадку – що квітне узурпація, що квітне відчуття вседозволеності, а в наших руках уже все, нам нічого не страшно. Я хотів би підкреслити, що це не злодій простий з вулиці заходить і забирає ключі. Ключі забирає народний депутат Партії регіонів пан Ківалов, а з ним ще три народних депутати. Це демократія? Я зняв з роботи голову Печерського суду – того карманного суду, який обслуговував карманні запити. І я зняв на базі, поданій голові Верховного суду України. Це мій обов’язок так поступати. Не примха моя, це мій обов’язок, я його виконую.
Чому Феодосійський суд загальної юрисдикції розглядає на засіданні своєму питання відносно невиконання Указу Президента від 2 квітня поточного року? Чому суддя, який дав присягу і добре розуміє, що це виключно компетенція Конституційного Суду, чому допускає цей розгляд? З відчуттям вседозволеності. Бо за ним стоять такі воротили, що прикриють усе. Хоча, правда, на другий день цей суд скасовує свою ухвалу, яку він зробив попереднього дня. Чому через декілька днів Артемівський суд приймає аналогічне рішення і через декілька днів скасовує його? Тому що це жнива узурпації влади. Коли ми звертаємося до інших сторін нашого життя, чому парламент приймає рішення про відклик, по суті, всього складу ЦВК? Це дума про демократію? Хоча добре розуміє, що це робиться виключно з подання Президента України. Що це нелегітимно, що так не може бути, але свідомо йде на це порушення. Це приниження, переконаний, кожного громадянина України. Я думаю, що ми доживемо до того часу, коли навіть ті, хто приймає закони, будуть ці закони виконувати. Чому сьогодні 4 члени ЦВК хворіють? Переконаний, хвороба одного діагнозу. Чому іншим, зі слів народного депутата Тимошенко Юлії Володимирівни, декому пропонували 2 млн., щоб він захворів? Оце є узурпація і політична корупція. І тому я апелюю зараз не до політиків, я апелюю зараз до нації, щоб не було пізно. Шановна українська громадо! Ці проблеми не обмежені тільки київським парканом чи парканом Верховної Ради. Вони можуть дійти до кожної української родини, якщо ми не зрозуміємо, що нашою цінністю є демократія і верховенство вашого права. Чому Конституційний суд України не працював один рік? Хто цього не хотів? Не хотіли дві політичні сили, які сьогодні формують, і тоді формували коаліцію більшості, щоб не допустити можливого ініціювання перегляду тих чи інших норм. Чому сьогодні біля Конституційного Суду така політизація? Оце відголоски того, що було започатковано в українському парламенті як політична корупція. Це відголоски того, як парламент почав переформатовуватися не в відповідності з Конституцією. Далі можна цей ряд продовжувати. Чому приймається закон про Кабінет Міністрів? Вибачте, як я скажу, – за гроші. І не малі гроші. І доки ми так будемо жити? А далі, кінець кінцем, йде маніпуляцію свідомістю. Я сьогодні виїжджаю на роботу – стоять біля моєї оселі 4 хлопчики, тримають прапор Партії регіонів. Там я попросив, щоб хлопці підійшли до них, запитали: завдання яке? Мені ж треба якось прочитати це, що вони хочуть сказати. Хто ви такі і хто вас поставив? Ми не знаємо, хто нас поставив і як звати того чоловіка з Партії регіонів, ми цього не знаємо. Але сказали, що ввечері дадуть по сто гривень. Це ми так намагаємося створити ілюзію, віртуальність народної позиції. Я не хочу зараз слова адресувати комусь персонально, але хотів би сказати тим людям, які за 60–100 гривень стоять сьогодні і тримають безвідносно який прапор – ми не повинні втратити честі і совісті. За нами повинні стояти цінності. Все інше – це просто біда буде. Це не потрібно ні вам, ні нації. Не продавайте за 60 чи за 100 гривень, які ще під сумнівом, чи вам дадуть, свою совість.
І останнє. Політична корупція стала проблемою для нації. Корупція, яка починається в стінах парламенту, політична, вона доходить до кожної селищної ради, до кожної людини, вона зачіпає ваші інтереси. Я вас закликаю бути союзником Президента, тому що я не ставлю за мету якусь політичну доцільність досягти під час проведення дострокових виборів. Я ставлю за мету утвердити інше – верховенство вашого права і верховенство Конституції. І якщо ми не солідаризуємося навколо цього, якщо ми по-іншому будемо трактувати суть політичного моменту, перед нашими очима буде здійснюватися так звана приватизація Луганського тепловозобудівного заводу, як вона здійснилася. Вона здійснилася без конкурсу, замість очікування, яке сформулювали експерти – до 2 млрд. гривень отримає казна, казна отримала 292 млн. грн. Прорахувалися трохи. Хто це не доотримав гроші? Інвалід, пенсіонер, вчитель, медик – це не доотримала українська нація. Це не доотримав кожний з вас. Те, що робиться по Укртелекому, коли пропонується вже приватизувати не контрольний пакет, а частину. Зрозуміло, що за контрольним пакетом прийде ключовий інвестор, за частиною пакета прийде національний жулік. І ми дивимося на це, і вважаємо, що така політика можлива. Оце є наслідки узурпації, оце є наслідки політичної корупції. Те саме буде з Одеським припортовим заводом, те саме буде з облгазами, з енергетичним оптовим внутрішнім ринком. Якщо нація не зрозуміє, що її обкрадають таким чином, якщо вона не підтримає зусилля не тільки Президента – всіх людей доброї волі – проти такої політичної, перш за все, поведінки, програє Україна. І цей ряд я міг би продовжити. Вже на сьогодні 8 млрд. з лишнім невідкомпенсованого простроченого ПДВ, нафтопереробні заводи, яких половина не працює сьогодні, бо знаходиться на реконструкції, а інша половина написала консолідовано листа, заяву про те, що їй не відкомпенсовано 280 млн. грн. Скажіть, будь ласка, яка ціна буде на заправках, коли формуються такі відносини з відкатами? Через ціну на бензоколонці ви бачите тенденцію. І це не криза від Указу Президента, це криза, яка почалася в стінах парламенту. І почала своє перекочування в високі поверхи влади. Дякую.
І. ВАННИКОВА:
– Ваші питання на часі, шановні колеги. Будь ласка, представляйтеся.
– Сергій Сидоренко, газета «Коммерсант». У мене питання щодо нинішньої роботи Конституційного Суду. Як відомо, п'ятеро суддів відмовилися розглядати резонансні питання, заявивши про політичний тиск на них. Ще один суддя – голова КС пан Домбровський до цього заявляв про політичний тиск, але наразі він на посаді. Через це є прогнози, що в КС не буде навіть кворуму для розгляду питань, зокрема щодо легітимності вашого Указу. На ваш погляд , чи є ймовірність цього, чи є ймовірність, що Суд розгляне це питання чи не розгляне. Ваш політичний прогноз, будь ласка. Дякую.
В. ЮЩЕНКО:
– Я почав би з того, що я підпорядкуюся будь-якому рішенню Конституційного Суду. Я демократ, я поважаю закон. Але мене турбує та ситуація, яка склалася біля роботи Конституційного Суду. Цим людям я зичу одного: розуміння того, що їхнє рішення є принциповим не для двох Вікторів, а для 48 млн. української нації. Корупція не повинна торкатися будь-яких ознак роботи Конституційного Суду. Я закликаю членів Конституційного Суду бути мужніми, як був мужнім Верховний Суд України, коли приймав два роки тому абсолютно доленосне питання для України – або Україна йшла у громадянську війну з протистоянням, яке важко було утихомирити, або ми через право, його національний акцепт отримуємо відповіді як демократична держава. Я бажаю мудрості і мужності. Це істинно дві речі, які сьогодні повинні бути характерними, потрібними для роботи Конституційного Суду. Зі своєї сторони, я все буду робити для того, щоб Конституційний Суд України діяв.
Я знаю спроби, я знаю багато речей, які, на жаль, не можу зараз публічно говорити, бо це речі, які торкаються таких нюансів, після яких суспільство може бути розчарованим у дуже багатьох речах. Я ставлю за мету просто уникнути цих речей, не допустити їх. І тому я за дієздатний Конституційний Суд. Я це робив півтора року тому, ініціюючи декілька разів у Верховній Раді України складання присяги і відновлення роботи Конституційного Суду, я і зараз бажаю ефективної роботи українському Конституційному Суду.
– Інтерфакс–Україна, Савченко Олена. Кабінет Міністрів звернувся до Вас з проханням до вердикту КС призупинити дію Указу про дострокове припинення повноважень Верховної Ради. Що Ви маєте відповісти на це прохання?
В. ЮЩЕНКО:
– Я вже відповів – я до такого кроку не піду. Указ Президента є чинний, і мені б не хотілося , щоб Україна почала звикати до традицій, що Указ Президента може змінити чи то Феодосійський суд, чи то Артемівський суд, чи то прохання уряду. Правові акти Президента є актами вищого правого рівня. Вони в державі повинні виконуватися. А ті люди, які ігнорують чи не виконують цей нормативний акт або подібні нормативні акти, через активні дії Генеральної прокуратури сьогодні, завтра будуть приведені до відповідності з законом. Іншої реакції не буде.
– І ще одне запитання, будь ласка. Пентагон у черговий раз заявив про намір співпраці з Україною по системі ПРО. Про що саме йдеться і чи не йдеться про розміщення американської системи ПРО на території України? Дякую.
В.ЮЩЕНКО:
– Ні, ніколи це питання не ставилося. І Україна не має наміру розглядати це питання.
– Роман Чирик, Польське телебачення. Пане Президенте, я так розумію, що Указ може бути не призупинений, але якась форма компромісу між Вами і паном Януковичем має...
В. ЮЩЕНКО:
– Не скасований.
– Не скасований, так. Я так розумію, що можлива зміна терміну дострокових виборів. Скажіть, будь ласка, чи це так. І якщо зміна, то коли: це осінь чи раніше?
І друге моє запитання я поставлю після того, як Ви дасте відповідь.
В. ЮЩЕНКО
– Це так, якщо давати коротку відповідь.
Якщо робити розширену відповідь, я є палким прихильником того, що та ситуація, яка виникла в парламенті України і сформувала політичну кризу в Україні, найкраще вирішується політичними методами. Це є політична криза, і обов’язок політиків – застосувати свою політичну майстерність і забезпечити через політичні механізми вирішення цього конфлікту. Це найкращий спосіб.
Ставити політичне питання Конституційному Суду, на мій погляд, є некоректним. Ми переобтяжуємо і ставимо в такий стан дії Суду, які будуть певною частиною суспільства сприйняті під тим чи іншим кутом. А це не є коректно. Це не є чесно, на мій погляд.
Те, як я бачу врегулювання цього питання, я висловив позавчора Прем’єр-міністру. Я його бачу у трьох блоках. Оскільки ми домовилися з Прем’єр-міністром, що я зараз не оголошую публічно ці ініціативи, я їх подав як робочі ініціативи з розумінням того, що сторона їх повинна вивчити і прийняти своє рішення, або розвинути, або відхилити цю модель. Тому сьогодні, можливо, не варто говорити про деталі. Але про конструкцію цієї пропозиції я можу сказати.
Перше, з чого має початися процес порозуміння, це спільна оцінка обставин, які призвели до парламентської кризи. Чому більше 40 днів 200 народних депутатів не ходять на засідання Верховної Ради? Чому нема в країні механізмів, які могли б гасити такого роду політичні коливання? Чому не можна сформувати порядок денний парламенту із вислуховуванням позицій цих народних депутатів? Чому не можна сформувати порядок денний хоча би одного дня засідання, на якому розглянути ті питання, які турбують народних депутатів, що належать до опозиції? Іншими словами, чому ми формуємо модель прийняття рішень таку, що можемо ігнорувати половину суспільства? Це помилка. Це не протистояння кількох сотень людей кільком сотням людей. Це признак того, що модель не працює. Що це модель періоду Кучми: є начальник, усі решта – це члени цього кооперативу. І ніхто інший не існує в цій країні. Ніхто інший не бере участі в політичному рішенні. Це неправда.
Тому потрібна спільна оцінка витоків проблеми. Я її бачу в трьох моментах.
Перший. Такий формат формування коаліції, який був допущений з 22 березня в українському парламенті, є неконституційним.
Друге. Рішення парламенту, починаючи з 22 березня, у зв’язку з тим, що коаліція сформована поза нормами Конституції, є нелегітимні.
Третє. Указ Президента чинний.
Підвели риску. Оце є оцінка на той момент, який відбувся.
Другий блок – це блок-меню. Що нам треба зробити для того, щоб у контексті Указу збалансувати взаємні пропозиції. Я відверто вам скажу, щоб не було переможця і переможеного, щоб зберегти обличчя сторонам. Щоб сказати: ми розуміємо, тут є взаємна відповідальність і ми готові політично її прийняти. Починаючи від теми імперативного мандату, Закону про Кабінет Міністрів і єдиної конституційної комісії і т.д. і закінчуючи достроковими виборами. Я не буду все це говорити в деталях, ще раз підкреслюю: це не мета моєї відповіді. Але все це повинно бути створено таким чином, щоб парламент почав працювати повнокровно, щоб до зали вернулися 200 народних депутатів, щоб було знайдено компроміс депутатських фракцій. Це невід’ємна частина врегулювання. Не можна вважати конфлікт вичерпаний, якщо й далі в парламент на засідання не будуть ходити 200 народних депутатів. Іншими словами, потрібно негайно розпочати політичні консультації в рамках парламентських політичних партій, провести ці консультації, знайти порозуміння, звикнути слухати одне одного. Без цього зусиль Президента буде просто мало.
Звичайно, теза, яку я хотів особливо підкреслити, це тема дати виборів. Є норма Конституції, яку я мусив виписати у своєму Указі. Конституція дає Президентові тільки 60 днів для призначення нових виборів. Іншого права в мене не було. Я не мав права переступити це. Але знаю інше, що по деяких нюансах формування довиборчого процесу, включаючи формування комісій, формування списків партій, проведення з’їздів, тиражування продукції і таке інше – є багато моментів, які треба поставити в розумний календар. Це та обставина, на яку треба звернути увагу. Але як звернути увагу, коли чинний закон не дає відповіді на це? Треба знайти компроміс.
Цим я хотів сказати лише одне: якщо є бажання політичним способом врегульовувати цей конфлікт – можливостей предостатньо.
– І ще одне. Пане Президенте, я так розумію, що Конституційний Суд прийме або не прийме рішення, ми цього не знаємо. Яка буде Ваша стратегія у випадку, якщо все-таки це рішення буде негативне для Вас? Яка буде стратегія Ваших дій тоді?
В. ЮЩЕНКО
– Я відверто Вам хочу сказати, що сьогодні акценти треба робити не на це. Переконаний у цьому. Якщо ми істинно хочемо вийти з цієї ситуації не зі змаганням упертості, не змаганням у некоректних методах поведінки, а з думкою про Україну, я переконаний, що треба шукати політичний компроміс і політичну відповідь. Дострокові вибори – це чистилище, яке повинні пройти політичні сили. І те, що відбулося в парламенті, переконаний, зобов’язує нас прийняти уроки. Суспільству, політичним силам треба вийти, дійсно, з уроками по тих обставин, що виникли в українському парламенті. Це є демократія. Говорити зараз про нюанси ЦВК, Конституційного Суду та інших речей...Я переконаний, що за певних обставин це важливо, але сьогодні найважливіше – сформувати клімат доброї політичної волі по виходу з кризи. Це є суть відповіді. Це питання, яке найбільше належить політикам.
– Інтернет-видання «Оглядач», Соня Кошкіна. Будь ласка, пане Президенте, ви дуже докладно розповіли нам про свою розмову з паном Морозом перед тим, як ви підписали Указ про розпуск парламенту. Скажіть будь ласка, про своє спілкування у цей же день або напередодні з пані Тимошенко. Чи правда, що з нею існувала домовленість про те, що, якщо ви розпускаєте парламент, Юлія Володимирівна, в свою чергу, наполягає – в тому числі через Конституційний Суд – на відміні політреформи, зрозуміло, на вашу користь?
І все ж таки, якщо можна, друге питання: конкретизуйте: якою буде ваша поведінка, якщо все ж таки КС дасть негативну для вас відповідь. Ви вибачитеся? Або яким буде формулювання, якою буде ваша реакція предметна? Дякую.
В. ЮЩЕНКО:
– Що стосується першого запитання, рішення, пов’язані з позбавленням повноважень Верховної Ради V скликання належить виключно Президенту. Я не користуюся в цьому питанні послугами будь-яких апаратів. Це моє рішення, за яке я несу персональну відповідальність. Воно свідоме, і я гаряче хочу вам донести букву і дух цього документу. Тому ніяких закулісних перемовин відносно відміни реформи... Знаєте, якби була у цій країні сила, до якої можна було би апелювати щодо відміни реформи, я б про це вам заявив. А я переконаний в іншому: що сьогодні якщо ми добре розуміємо ті проблеми, які привнесені через останні зміни і доповнення до Конституції, якщо ми добре розуміємо цю всю проблематику, єдиний спосіб зібрати 300 голосів – це через діалог. Ніхто в жодній політичній силі самостійне рішення прийняти не може. І можливо, в цьому є і сила нашої ситуації. І тому я пропоную зробити робочу групу поза парламентом, одразу засвідчую, що керівником цієї робочої групи не повинен бути ні Президент, ні Голова ВР, ні Прем’єр-міністр, залучити туди найбільш професійно доречні сторони – юристи, журналісти, громадські ініціативи, партії, представників уряду, парламенту, Секретаріату Президента – хай приймають участь усі. Формуємо єдину позицію, головне – ми проходимо Конституцію розділ за розділом, формуємо систему балансів, яка засвідчує противаги на випадок узурпації в одній чи іншій сторони системи влади тих чи інших повноважень, і з цим позицій міркуємо над змінами і доповненнями до Конституції, які Президент готовий потім внести офіційно до Верховної Ради. А у Верховній Раді формується відповідно до Конституції конституційна комісія, яка дає хід цьому питанню в парламенті, готує його, організовує діалог між фракціями і політичним силами парламенту і кінець-кінцем у залі Верховної Ради приймається акцепт політичний по цьому питанню. Це те, чого нам не вистачало в 2004 році. Це та правда, яку заховали тоді від людей. Коли без обговорення батьки Конституції начебто в ім’я благ народу робили зміни. Я розумію всю сутність і гостроту того компромісу, який приймався. Я не голосував за міни до Конституції, як ви добре знаєте. Але я розумів, що на шальках терез поставлено. І зараз я розумію. І тому говорю: тільки консолідована праця політичних сил, тільки повага один до одного, тільки політика співпраці і співжиття, а не політика взаємознищення може дати Україні відповідь на те, як розбудовувати українські пріоритети. І тому я прошу це прийняти як ключову мою позицію. Я переговори буду вести з усіма політичними силами парламенту, мені цього ніхто не заборонить. Більше того, мене спонукає мій обов’язок. Я спілкуюся кожний день з Прем’єр-міністром, з політичними силами, які представляють його, я спілкуюся майже кожен день з іншими політичними силами.
– Віктор Андрійович, «Українська правда», Лещенко. Питання таке: вчора Прем’єр на мітингу на майдані вперше озвучив тезу – якщо і будуть в цій країні вибори до парламенту, то ці вибори будуть одночасно з виборами Президента достроковими. Як ви прореагували на цю заяву Прем’єра? І друге питання: як ви охарактеризуєте ваші нинішні стосунки з Юлією Тимошенко? Тому що раніше вони коливалися в різних крайностях – від побратима до опонента. Як зараз: чи є гарантії, що наприклад, в разі перемоги БЮТ буде подання на Тимошенко на Прем’єр-міністра? Чи буде повторення ситуації минулого року після виборів? Дякую.
В. ЮЩЕНКО:
– Вибачте, а що по підсумках минулих виборів не так зробив Президент? Коаліція пропонувала, а я не подав, так?
– Там були переговори, які закінчилися в підсумку тим, що була створена антикризова коаліція, оскільки відбувалися паралельні переговори між помаранчевими та ...
– ... тільки для того, Сергій, щоб ми чесно їх ставили. Не маніпулювали.
– Питання в стосунках з Тимошенко.
В. ЮЩЕНКО:
– Я зрозумів, але це я хотів, щоб інші зрозуміли, що я добре розумію суть твого запитання. І хочу цим сказати, що Президент не приймає участь в жодних маніпулюваннях. Якщо демократична коаліція не спромоглася домовитися, то вона не спромоглася домовитися не через дискусію відносно пріоритетів, а через амбіції. Це не моє питання. І тому друге слово взяла інша коаліція через перехід одної політичної сили з одної коаліції в другу. Як це називати – зрада чи унікальний політичний подвиг – це вже ваше питання.
Що стосується першої частини відповіді, я ні на які шантажі не піду. Я є чесний громадянин, і виконую обов’язок Президента в рамках чинної Конституції. Конституція дає чіткі обставини проведення дострокових виборів. Це смерть Президента – дякувати Богу, він живий сьогодні. Це стан його здоров’я – дякувати Богу, він у мене такий, що дозволяє мені повнокровно виконувати свою функцію. Це відставка – в яку я не подавав і не подам. І четверте це імпічмент за зраду інтересів країни – я інтересів країни не зраджую. Іншими словами, давайте мухи відділимо від котлет. Коли йдеться про те, що в тому чи іншому політичному процесі були порушені конституційні вимоги, нам треба керуватися в даному випадку правом. Коли ці вимоги не були порушені, нам треба також керуватися в даному випадку правом, положеннями Конституції. Все решта – це теорія, це шантаж, це емоції, це ще раз проілюструвати – якщо не я, то, знаєте, ця країна не буде мати перспектив, і завтра сонце не на Сході буде сходити, а на Заході. Я б не робив сьогодні велику увагу емоційній частині заяв. Хоча добре розумію, що ті кроки, які треба зробити, ті кроки, які зроблені, можливо, дають багато підстав для емоцій, для штучного підігріву. Але переконаний: у політиків, особливо такий політик як Прем’єр-міністр, все-таки повинен керуватися виключно законом. У цьому є повага його до мільйонів людей.
– Левицька, «За вільну Україну!», Львів. Шановний пане Президенте, скажіть будь ласка, ви є гарантом також територіальної цілісності України. Якщо вчора Прем’єр-міністр виступає на Майдані незалежності і одночасно майорять лозунги і транспоранти про «донецкую республику» з двоголовими орлами. Як ви поясните те, що в присутності посадової особи, яка очолює Кабінет Міністрів на сьогоднішній день, є присутній серед прихильників саме такого транспоранту і також організації, яка на сьогоднішній день діє у Донецьку, яка збирає відкрито в центрі Донецька підписи про поділ України?
Друге уточнення також. Шановний пане Президенте, ви також гарантуєте права і громадян України, згідно з Конституцією. У Луганську по суті регіонали здійснюють мовний геноцид стосовно Сергія Мельничука, який виборов собі право згідно з Конституцією щоб навчатися українською мовою в Національному Луганському університеті. Його звідти виключать, і ще й орли Цушка відкривають проти нього кримінальну справу. Скажіть будь ласка, в якій країні ще таке можливо? Дякую за відповідь.
В. ЮЩЕНКО:
– Це можливо, на жаль, в Україні. На жаль, я це говорю «на жаль» абсолютно щиро. Якщо говорити у форматі такої простої відповіді, то два тижні тому здається це було – я після відвідин Луганська дав доручення Генеральному прокурору особисто втрутитися і доповісти мені суть ситуації по цьому інциденту. І я переконаний, я його доведу до логічного завершення, так, як на це дає підстави український закон. Я не буду тільки емоційно реагувати на ці речі. І цим, я думаю, виконую свій обов’язок як Президент.
Те, що в Україні є організації, які дозволяють собі діяльність протидержавну, я також знаю. І тому, якщо ви візьмете за останні три, можливо, чотири місяці, таких організацій в Україні поменшало. Але вони припинили свою діяльність, керуючись діями українських спеціальних органів і структур, які діяли за дорученням Президента чинно, відповідно до закону. І ніяких клопотів це питання не викликало, тому що на стороні цих дій був український закон.
Що стосується конкретного питання, я його можу зараз сприйняти як постановку. Дати доручення Генеральній прокуратурі і Службі безпеки розібратися в цьому питанні. Я знаю, що ми живемо в країні, де ще багато політиків будуть спекулювати так званою проблемою мови, загрозами територіальній цілісності, спекуляції конфлікту по лінії Схід – Захід. І ви добре знаєте, які це політичні сили, і хто за ними стоїть. Я думаю, що вам відома, зрозуміла, ясна позиція Президента в цьому питанні. Під цією пропозицією, окрім своїх дій, я поставив підпис в Універсалі національної єдності. Документі, який підписав в тому числі і Прем’єр-міністр Янукович. На жаль, сьогодні з Універсалу не виконана жодна позиція. Я даю легке пояснення, чому вона не виконана. Тому що останні 8 місяців вся енергія Прем’єр-міністра, Голови Верховної Ради була направлена на те, як створити конституційну більшість у парламенті, а не як знайти партнерів за круглим столом. Тому що наявність 300 голосів дає можливість ігнорувати все – закони, Конституційний Суд, Верховний Суд, дає на свій манер формувати національну політику. А поважати політичні результати виборів – це значить поважати, що в рамках виборів ви, шановні панове, три політичні сили, які представляють сьогодні уряду коаліцію, набрали 238 голосів. Ті, хто сьогодні називаються опозицією – 212. Це є така правда. І тому будь-яке рішення, якщо воно претендує на стратегію, безумовно, повинно бути узгоджено з усіма політичними силами. І ті, які представляють владу, і опозицію. Замість того, щоб шукати цей діалог, замість того, щоб виконувати Універсал національної єдності, замість того, щоб творити спільний погляд на національні пріоритети, енергія була направлена на те, як поза Конституцією сформувати коаліцію більшості, яка б могла побороти вето Президента по будь-якому питанню і далі чинити ту узурпацію, яка не вигідна, переконаний, жодній політичній демократичній силі. І ту роботу, яку я сьогодні роблю, я роблю теж відповідаючи на ваше запитання. Перш за все, українська влада повинна бути повернута до закону, до верховенства права. Тоді у нас не будуть виникати на Хрещатику заклики про територіальну цілісність, чи національний суверенітет, чи єдину лінію національного кордону. Але ще раз дякую вам за цю постановку, за ті коректі зауваження, тому що я знаю, що вони від вас ідуть просто від серця – це болить душа за те, що до такого політичного безкультур’я дуже часто допускаються ті чи інші політичні сили.
І. ВАННИКОВА:
– Я прошу вибачення, хочу зачитати записку із залу. Віце-прем’єр Азаров прогнозує економічні негаразди, якщо політична криза продовжиться. Чи є підстави для таких заяв? Газета «Ділове життя», Запоріжжя.
В. ЮЩЕНКО:
– Це є безглузді і безвідповідальні заяви. Це заяви, які носять за мету зробити політичний тиск на громадськість. Якщо вони підтримають те, що твориться в Україні – значить, будуть проблеми економічного характеру. Нічого подібного. Те, що якраз відбувається, забирає шанси розвитку. Не ця влада, як вона заявила кілька днів тому, зробила істинний прорив у національній економіці. Шість років Україна розвивається по висходящей нормальній динаміці, як країна перехідної економіки, де утверджуються регламенти публічної чистої конкуренції. І те, що сьогодні – як до речі не тільки сьогодні, динаміка валового продукту є одною з найбільших у Східній Європі – це характеристика, яка притаманна Україні в цілому останні 5 - 6 років. І ця тенденція макроекономічна, вона не залежить від 3 - 4 місяців чиєїсь роботи чи не роботи. А те, що утворюється за 8 місяців 8 млрд. прострочених невідкомпенсованих боргів по ПДВ – оце результат роботи. Те, що не відкомпенсовано по сільгосппідприємствах кілька сот мільйонів позицій, починаючи від відсоткових ставок, і те , що не виділені мільярди коштів для фінансування, які передбачені бюджетом – оце вже є наслідок. Те, що робиться приватизація, яку важко назвати приватизацією – оце вже робиться.
Тому я хотів би, щоб уряд вів себе професійно, не перекладав з хворої голови на здорову, те, що вони хотіли б бачити. Ситуація в економіці стабільна , валютний, платіжний, торгівельний ринки ведуть себе нормально, тому що розроблені нормальні баланси. Ситуація з дефіцитом бюджету утримується на контрольному рівні і не має ніяких загроз, що ця позиція дестабілізує ситуацію на фондовому ринку. Що валютні резерви НБУ складають 23 млрд., що валютний ринок сьогодні збалансований. Те, що відбулися зміни на ринку запозичень, – я хотів би сказати, що існуюча ціна на державні цінні папери України є нижчою, ніж на момент емісії цих цінних паперів. Це говорить про те, що оцінюють стабільність і ті інвестиційні умови на Україні, які є сьогодні. І це добрий хороший індикатор. Те, що відбувається на фондовому ринку – звичайно, це тактичне коливання, яке мусить бути на ті негаразди, які є. Але я хочу підкреслити, що негаразди не в Указі Президента, я хочу підкреслити, що Указ Президента - це наслідковий документ, а первинна проблема, яка привела до утворення глибокої політичної кризи – це криза в українському парламенті, де через ігнорування норм Конституції якась сторона пробувала сформувати коаліційну більшість, ігноруючи національні закони. В тому є загроза, і там треба бачити жовту картку.
– Галина Русин, телеканал «Тоніс». Вікторе Андрійовичу, щойно перед початком вашої прес-конференції у стінах Верховної Ради депутати від коаліції заявили про те, що війська української армії у підвищеній бойовій готовності, а спецпідрозділи готові хоч зараз штурмувати Верховну Раду та уряд. Скажіть будь ласка, ви як Головнокомандувач, знаєте, що відбувається насправді в частинах української армії? І чи можете ви гарантувати внутрішню безпеку та спокій в країні?
В. ЮЩЕНКО:
– Я добре знаю, що робиться в українській армії, бо я є Головнокомандувач, і кожний день проводжу відповідні інформаційні наради з силовими міністрами. Те, на що ви послалися, це виключна брехня. Ніякої зміни режиму, стану у військах не вводилося, не введено, і не буде введено. Армія поза політикою. Ніякого силового варіанту в Україні не буде.
І хай заспокояться ті, хто говорить про ці речі. Це їхні емоції – не більше.
Більше того, я дав дозвіл міністру оборони на інспектування частини ЗСУ тими групами народних депутатів, які свої емоції не можуть утримати. З відповідним дотриманням допуску до спецоб’єктів.
Я готовий запропонувати те саме зробити журналістам. Якщо є ваша воля тримати моніторинг в межах допустимих норм режиму секретності – давайте ми це зробимо. Я хотів би, щоб ми раз і назавжди зняли це питання. Я розумію, про яку відповідальність йде мова. Добре розумію, що поставлене як ціна виклику. І тому просив би усіх тратити енергію продуктивно – не на ці балачки, не ці емоції і на ці реакції. Але підкреслюю – якщо є потреба, я готовий прислухатися до будь-яких ваших побажань у цьому питанні.
І. ВАННИКОВА
– Дозвольте ще раз зачитати записку з залу.
«Шановний Вікторе Андрійовичу, чи можлива ситуація, коли на Європейські площі на сцені ви стоятимете зі своїми товаришами у тому ж складі, що й 2,5 років тому – Ви, Тимошенко, Порошенко, Луценко, Турчинов? І з тим же настроєм.
З повагою, Андрій Колесников, газета “Комерсант”.
В. ЮЩЕНКО
– Я хочу сказати, що Президент не є опозиція. Я розумію, що переді мною є дві сили, які по дуже багатьох питаннях мають протилежності. І вся складність моєї функції полягає в тому, що це не просто арифметичне представлення позицій цих сил. За цими силами стоїть така ж нація. Закінчилися президентські вибори, приблизно 53 на 47 відсотків підтримки. Закінчилися парламентські вибори. П’ятдесят з чимось на 48 з чимось. Це така правда. І в цьому я бачу виклик, як сформувати основи національної політики такі, які б зближали людей, формували компроміси, поєднували. Не в моїх правилах розігравати гру “стінка на стінку”. Але на жаль, ця “стінка на стінку” розіграється як правила поведінки, перш за все, у чинної влади.
У мене сьогодні немає переконання, що чинна влада хоче діалогу, що вона відчуває політичну потребу в цьому діалозі. Вона його ігнорує. Іде шабаш. Іде дійсно узурпація влади. І в цьому є загроза для української демократії. Тому в цьому випадку я хотів би сформулювати відповідь з двох складових частин.
Як Президент я робитиму все для того, щоб ми мали політичні сили, які були би провидцями для нації і могли пропонувати спільні національні пріоритети, чи то в галузі економіки, чи гуманітарного, інформаційного простору, політики мови, помісної церкви, будь-що, що належить до стратегічних основ консолідації української нації. В цьому я бачу суть виходу з тих проблем, які сьогодні накопичилися в суспільстві і державі, в тому числі, історичних.
Якщо говорити про мої симпатії, то мої симпатії як демократа будуть завжди винятково на стороні демократичних сил. Я всіляко буду підтримувати демократичний процес і ті сили, які будуть стояти за демократизацію системи влади в Українські державі.
– Ольга Бабій, телеканал “Галичина”, Івано-Франківськ. Вельмишановний пане Президенте, очевидно, даремно заперечувати, що спроба прикупити 300 голосів у Верховній Раді була спробою повернути нас у 2004 рік. В енциклопедичній літературі такі спроби називаються путчем. І я хочу спитати Вас, яку відповідальність нестимуть ті, хто спричинився до таких кроків? Це перше запитання.
Чи будуть оновлені списки? Бо Верховна Рада вже стала джерелом застою. В нас уже з’явилася професія, якої немає в жодних переліках професій.
І ще одне запитання. До вже неіснуючої після Вашого Указу Верховної Ради приїжджають представники Держдуми Росії. Що це? Чергове втручання у внутрішні справи України чи намагання таки реалізувати геополітичні проекти Кремля?
Дякую Вам.