ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНИ В ЕСТОНІЇ

UKRAINA SUURSAATKONNA EESTI VABARIIGIS INFOLEHT

06.07.07

Промова Президента України на 16-й сесії Парламентської Асамблеї ОБСЄ

Шановний пане Президенте Парламентської Асамблеї!
Шановний пане Голово ОБСЄ!
Шановні члени парламентів!
Пані та панове!
Я з щирою приємністю вітаю всіх гостей України – учасників Шістнадцятої щорічної сесії Парламентської Асамблеї Організації з безпеки і співробітництва у Європі.
Ми раді гостити високоповажний форум ОБСЄ в Києві, в Україні. Це – велика честь для країни, яку я маю честь представляти.
Вашу присутність сприймаємо як недвозначний вияв підтримки процесів демократичного оновлення в нашій державі.
Ми, власне, зустрічаємося сьогодні в історичній для України залі. Тут було проголошено 16 років тому незалежність України. Тут – закладено фундамент української свободи. Тут – схвалено основоположні акти нашої державності.
У цих стінах, у вашій присутності я хотів твердо заявити: Україна ніколи не зійде зі шляху демократії. Вже ніколи пробуджений народ не дозволить повернутись автократії. Цеглина за цеглиною ми творимо власну демократичну традицію як невід’ємну частку процесів євроатлантичного простору, який охоплює ОБСЄ.
Українська демократія немислима без ідей європейського парламентаризму. Але філософія європейського парламентаризму, так само як і стратегія європейської інтеграції важливі для нас не задля форми, а задля змісту. Український народ цікавить не ритуальний, а реальний факт додержання прав і свобод. Ми відверто говоримо не лише про незаперечні досягнення останніх років, але й про критичні – успадковані і набуті – проблеми.
Ще 5 місяців тому половина цієї зали була пустою, майже 4 місяці підряд на роботу до зали Верховної Ради не приходило більше 200 народних депутатів. Чому так трапилося? Що вони хотіли сказати цим протестом? Потім згодом більше 165 народних депутатів написали письмові заяви про вихід з українського парламенту. Яка причина була цього кроку? Що спонукало цих людей піти на, можливо, навіть небачений для європейського парламентаризму прецедент? Що стояло у витоках того, що ми сьогодні називаємо не тільки парламентською кризою, але й українською політичною кризою? На ці речі нам треба дати чесну відкриту відповідь – тільки тоді країна може вийти з уроками з такої досить глибокої і складної для української нації кризи.
Якщо викладати цю хронологію, історія була досить простою. Спочатку двох депутатів, потім ще двох, потім ще тринадцять депутатів, попросту кажучи, перекупили із фракції меншості до фракції більшості. Потім постала за мету задача сформувати в цих стінах коаліцію в 300 народних депутатів – не шляхом діалогу, не шляхом згуртування навколо національних пріоритетів, а шляхом політичної корупції, політичного рейдерства. Так почалася криза в цьому славному українському парламенті. До чого вона привела? Вона привела до того, що через системні порушення Конституції – до речі, українська Конституція має імперативну норму, яка забороняє перехід народного депутата з одної фракції до іншої – через системне порушення Конституції країна почала сповзати спочатку в парламентську кризу, а потім у глибоку політичну кризу. Ця криза поширилася на політичний вплив на Конституційний Суд – і Конституційний Суд у ті самі лихі години, коли він повинен був сказати своє слово, на жаль, не зміг сказати цього слова. Причина та сама. Причина – корупція. Коли суддя, який повинен доповідати конституційність Указу Президента, за десять днів перед цим отримує в подарунок безплатну квартиру в центрі міста. Це плата авансом за те, що він повинен зробити. Бездіяла ЦВК. Йдеться про ті самі процесі, про політичну корупцію, яка зайшла до другої інституції, яка не могла забезпечити технічну підготовку до виборів. Така сама проблема виникла в Генеральній прокуратурі, і справа дійшла до введення військових підрозділів у Генеральну прокуратуру. Але, шановні парламентарії, я хочу підкреслити – військові підрозділи в Генеральну прокуратуру ввів не Президент і не за розпорядженням Президента туди зайшли підрозділи – «Беркут», воєнізований підрозділ. Ці приклади показують, що та ідея мати 300 рабів у цій залі, яка визріла в деяких умах лідерів певних політичних структур, вела країну до одного – до узурпації влади, до повернення до того, що у нас було ще три роки тому. І коли ми сьогодні говоримо про процес виходу з цієї затяжної кризи, ми говоримо про уроки, які треба винести країні з цього. Ми перш за все, говоримо про те, що найсильніше, що заслуговує аплодисментів, є те, що українські політики знайшли волю, сили самостійно сформулювати план виходу з цієї кризи, прийшли до домовленості, що єдиним фундаментальним моментом виходу з цієї кризи є проведення дострокових парламентських виборів, які відбудуться 30 вересня поточного року.
Я не буду аналізувати, які політичні наслідки будуть у виборів 30 вересня, я можу гарантувати вам інше – в зал прийдуть політичні сили з іншими принципами роботи. В зал повернеться діалог, у зал повернеться атмосфера переговорного процесу по будь-яким актуальним питанням, навколо яких формується загальнонаціональна дискусія. І тому, коли ми оцінюємо сьогодні ті політичні події, які відбуваються в Україні, я однозначно хочу сказати, що я їх оцінюю як позитивний момент встановлення української демократії. У цьому нема трагедії. І той перелік негараздів, який я щойно назвав, і багато з яких я не назвав – в тому числі проблема Конституційного Суду, роботи ЦВК, роботи судової системи, Генеральної прокуратури, міліції і багатьох інших інституцій держави – я б хотів підкреслити, шановні депутати – проблеми, свідками яких ми стали в останні 3-4 місяці, це не проблеми Помаранчевої революції, це не проблеми, які виникли 8 місяців тому – це є проблеми, які роками формувалися в цій державі. І коли ми говоримо про те, що через політичний діалог, через політичне рішення щодо проведення дострокових парламентських виборів, є одна з ключових змін політичного порядку України, це є очевидний факт.
І тому, говорячи про уроки, з яких виходить сьогодні і українське суспільство, і український парламент, я переконаний, що це уроки потрібні. У моєму розумінні, європейський парламентаризм – це суворе дотримання, перш за все, волі народу. І в основі всіх політичних процесів повинні бути поставлені політичні результати виборів. Історія 2004 року, коли на Майдан вийшли сотні тисяч людей, базується на тому, що тодішня влада спробувала застосувати тотальну фальсифікацію. Тотальну фальсифікацію голосів. У березні поточного року таку саму фальсифікацію було запропоновано провести в цій залі – тільки вже не з голосами виборців, а з мандатами народних депутатів. Мені приємно сказати, що ключові політичні сили України знайшли мужність, силу на цій неправедній, антиконституційній дорозі вибудувати ефективний бар’єр. Ми провели непрості, складні політичні переговори. Перш за все, в основі цих переговорів стояли парламентські сили – 5 політичних партій, які не могли знайти порозуміння в стінах українського парламенту, сформували пропозиції, які б влаштовували всіх учасників переговорного процесу по врегулюванню цієї кризи, знайшли відповідь. Була прийнята політична декларація, яку підписали Президент, голова уряду і спікер українського парламенту. Я переконаний, що сьогодні це є єдиний документ, який дає відповідь на кінцеве остаточне врегулювання української політичної парламентської кризи.
Безумовно, для нас вийти з цієї політичної кризи – це також є спосіб закріпити нову якість політичних процесів – з вищою відповідальністю і міцнішим зв’язком між народом і владою.
Український народ вимагає цих змін. Це – його справедлива і закономірна потреба.
Зміни настануть не завдяки деклараціям, а завдяки цілеспрямованим правовим і демократичним діям.
Відтак я ініціював докорінне оновлення політичної системи держави.
Одним із наріжних каменів цього процесу вважаю скасування необмеженої депутатської недоторканності, яка сьогодні існує в українському парламенті.
У сучасних умовах така норма найбільше гальмує очищення парламентаризму від злочинних схем та корупції. Хотів би підкреслити, що в основі тих процесів, свідками яких ми були в останні 4-5 місяців, лежали глибокі корупційні політичні процеси.
У парламенті творять закони, а не ховаються від них.
Наполягаю, щоб нинішній абсолютний імунітет депутатів був зведений до чітко регламентованих стандартів, притаманних більшості європейських держав.
Моя ініціатива продовжує ряд широких пропозицій, спрямованих на здійснення прозорої та системної конституційної реформи.
Нам життєво необхідні нові, справедливі і непорушні правила державного і суспільного життя.
Хочу зняти будь-які побоювання – всі політичні процеси в нашій державі будуть розвиватися у правовому руслі, чесно і демократично.
Я твердо гарантую це і ціную своє слово.
Україна усвідомлює велику відповідальність за стабільність і демократію не лише на власних теренах, а й у всьому регіоні.
Ми були, є і будемо послідовними носіями цінностей і принципів діяльності ОБСЄ.
Зміни та реформи у нашій країні істотно посилять загальноєвропейську демократичну міць.
Дострокові парламентські вибори відкриють для України нову перспективу.
Як Глава держави я офіційно запрошую до роботи на виборах спостерігачів від міжнародних організацій і, насамперед, Парламентської Асамблеї ОБСЄ.
Очікую, що ваше рішення буде прийняте невдовзі. Як відомо, Парламентська Асамблея Ради Європи вже виявила подібну готовність.
Нам вельми потрібен ваш об’єктивний і неупереджений погляд на виборчий процес в Україні.
Підтверджую, що заплановані вибори відбудуться у цілковитій відповідності до національних і міжнародних стандартів.
Демократичний розвиток, справжнє встановлення верховенства права, оновлення країни – це наші головні національні пріоритети.
Це – моя основна відповідальність на посаді Президента України.
Хотів би сказати, що не дивлячись на всю складність політичного життя, певну його нестабільність, яка відбулася в останні 4 місяці, країна живе повноцінним економічним, соціальним, гуманітарним життям. Два слова я хотів би присвятити цій сфері аналізу. Сьогодні динаміка ВВП складає близько 8% приросту – причому така динаміка є характерною для росту ВВП в Україні в останні 4-5 років. Динаміка промислового виробництва сьогодні в Україні є стабільною – вона складає від 12 до 15%, динаміка приросту сільськогосподарського виробництва сягає 3-6%. Якщо ми говоримо про ключові макроекономічні процеси, сьогодні країна має стабільний дефіцит бюджету, і жорстке керівництво над цим бюджетом, що дозволяє нам тримати на високому рівні інфляційні й цінові показники. Інфляція за попередні 5 місяців в Україні складає 1,9%, курс гривні стабільний. За останні два роки України отримала більше 10 млрд. іноземних інвестицій – це більше, ніж за попередні 14 років разом узяті.
Якщо ми говоримо про показники соціального характеру, в 2005 році ріст доходів і реальної зарплати складав 21%, 18% у минулому році, близько 12% приріст реальних доходів населення сягає в цьому році. Сьогодні ми маємо 6,9% безробіття – це найнижче безробіття за всю історію суверенної України. Ця тенденція покращується. Щорічно ми створюємо приблизно 1 млн. 150 тис. нових робочих місць. Це та економічна динаміка плюс створення нових робочих місць дає змогу досить ефективно справлятися з досить складною проблемою безробіття і зайнятості, яка була сформована в попередні 10-12 років української історії.
Якщо ми говоримо про торгівельний баланс – він активізується, активно росте експортна позиція країни, великі резерви НБУ за два останніх роки зросли вдвічі і сьогодні сягають 23 млрд. Цим всім я хотів сказати, що не дивлячись на політичні процеси, які відбуваються в Україні, на речі, які не завжди оптимізують економічну діяльність, все-таки ми можемо відмітити, що в економічній частині діяльності і суб’єктів господарювання, і державних фінансів, встановлений досить високий рівень відповідальності, державної дисципліни і макроекономічної дисципліни зокрема. Це дає змогу нам абсолютно перспективно дивитися на економічний, соціальний, гуманітарний розвиток країни у майбутньому.
Шановні пані та панове!
Я пишаюся внеском України в діяльність Організації з безпеки та співробітництва в Європі.
Наша участь залишатиметься активною і помітною.
Водночас, розраховуємо на взаємну підтримку з боку нашої організації.
Поруч з очищенням від рудиментів минулого, в Україні триває процес відродження національної пам’яті.
Складність сучасного життя нашої нації тісно пов’язана з важкими катаклізмами, які випали на її долю у XX столітті.
Невимовною трагедією став штучний і спланований комуністичним режимом Голодомор 1932-33 років, який забрав мільйони невинних життів.
Ми не боремося з минулим. Ми віримо у людську солідарність. Ми вважаємо, що це не є трагедією тільки української нації, українського народу. Ми вважаємо, що це є одна з трагічних сторінок Європи і нашої планети.
Сьогодні, звертаючись до вас, я закликаю усі країни-члени ОБСЄ виявити таку солідарність з Українським народом і визнати Голодомор актом геноциду.
Цей крок засвідчить цивілізаційну єдність та істинну демократичну сутність простору, де панують ідеї ОБСЄ – ідеї поваги до життя людини та свободи народів.
Ми впевнено і послідовно виступаємо за те, щоб простір ОБСЄ – від Ванкувера до Владивостока – був прикладом рівноправної співпраці, взаємовигідного партнерства і тісної взаємодії задля спільних цінностей проти спільних викликів.
Я користуюся цією нагодою, щоб вкотре привернути увагу форуму до невирішеної проблеми «заморожених конфліктів» у регіоні.
Настав час поставити вмотивовану вимогу – прискорити мирне розв’язання цих проблем, що тяжіють над загальною нашою безпекою.
Наша позиція полягає в строгому дотриманні принципів міжнародного права, серед яких – принципу територіальної цілісності.
Радий, що ОБСЄ продовжує активну переговорну роботу з цього кола проблем – від Балкан до країн Кавказу.
Особливо відзначу роль організації у врегулюванні сусіднього з Україною придністровського конфлікту. Ми вітаємо кожну дію, спрямовану на пошук порозуміння, і будемо всіляко сприяти його досягненню. Як ви знаєте, понад рік тому Україна внесла план врегулювання цього «замороженого конфлікту» – план, який одностайно був підтриманий молдовським парламентом і був підтриманий формально придністровською стороною.
Разом з партнерами у рамках ОБСЄ, ГУАМ, ОЧЕС ми маємо намір і далі докладати всіх зусиль задля консолідації країн Європи у справі подолання інших викликів безпеки, розвитку взаємовигідної енергетичної співпраці та тісної економічної взаємодії.
Демократія, партнерство і спільна відповідальність – це принципи, які сповідує Київ у європейському та світовому житті.
Сьогодні наша столиця, наша держава, наш народ сердечно вітає Парламентську Асамблею ОБСЄ.
Ваш візит додає важливого імпульсу українській демократії.
Ми цінуємо вашу підтримку.
Ми підтверджуємо підтримку цінностей ОБСЄ.
Я ласкаво запрошую вас в Українську державу.
І всім дякую за увагу.